Преподобний Сергій Радонезький народився у Варницях у родині благочестивих бояр Кирила та Марії. При хрещенні отримав ім’я Варфоломій. У дитинстві йому важко давалася наука, але після зустрічі зі старцем-схимником хлопець осягнув грамоту й відчув поклик до духовного життя.

Після смерті батьків він разом із братом Стефаном усамітнився в лісах і заснував невелику обитель. У 1337 році Варфоломій прийняв чернечий постриг із іменем Сергій та присвятив своє життя служінню Святій Трійці. До нього почали сходитися подвижники, утворивши братію.

У 1353 році святитель Афанасій, єпископ Володимир-Волинський, що належав до кліру Константинопольського патріархату, висвятив Сергія спершу в диякона, а згодом у священника та ігумена. Таким чином, і сам преподобний Сергій належав до юрисдикції Вселенського патріархату, адже Київська митрополія, до якої входила Русь, перебувала під духовною владою Константинополя. Важливо наголосити: у ті часи ще не існувало «Російської Церкви», що постала лише після самочинної автокефалії 1448 року.

Його подвижництво стало відомим і в самому Константинополі. Константинопольський патріарх Філофей надіслав преподобному хрест, параман, схиму й грамоту, якою благословив і затвердив установлений ним у Троїцькому монастирі статут чернечого життя.

Своїми молитвами Сергій зцілював хворих, наставляв у вірі, а наприкінці життя передав ігуменство своєму учневі Никону. Відійшов до Господа 25 вересня 1392 року, залишивши Русі нетлінний духовний спадок.

В ризниці Свято-Вознесенського чоловічого монастиря є ікона з часткою святих мощей преподобного Сергія Радонезького.