В основу свята лягла подія із візантійської історії. Подія ця описана у грецьких агіографічних джерелах, зокрема, у житії константинопольського юродивого Андрія.
Чудо, свідком якого став блаженний Андрій, сталося у 910 році. У ніч з п'ятниці на суботу, під час всенічного бдіння, у Влахернах.
Блаженний Андрій став свідком дива зовсім не простого. У цей час Царгород переживав оточення. Місто було в кільці руського князя Олега (за іншою версією його оточили війська сарацин). Народ разом з патріархом Євсевієм та імператором Левом VI Мудрим зібралися у Влахернському храмі, щоб просити Богородицю про спасіння. Під час богослужіння юродивий Андрій побачив Божу Матір, Яка стояла на повітрі, тримаючи свій мафорій (покривало) над усіма, хто молився у храмі.
І таких випадків у історії візантійської столиці було багато. Один із них пов'язаний з поразкою русів. У 860 році руська флотилія взяла в облогу Константинополь, святий патріарх Фотій після всенічного бдіння виніс з Влахернського храму ризу Богоматері і опустив її у води Босфору, відразу піднялася буря і потопила руські кораблі, і таким чином місто було врятовано.
