Жінки-мироносиці — це ті жінки, які в ніч Воскресіння Христового поспішили до гробу Господнього з миром у руках, щоб за звичаєм намастити пахощами бездиханне Тіло свого Божественного Вчителя. Серед них були Марія Магдалина, Марія Клеопова, Саломія, Іоана, Марфа, Марія та інші. Православна Церква святкує цей день як свято всіх жінок-християнок.

Святі жони-мироносиці своїм прикладом показують нам, якою повинна бути любов до Господа. Справжня любов — це не миттєвий порив серця, а постійне, міцне почуття, яке ніколи не згасає. Вона незмінна як у радості й благополуччі, так і в горі чи в часи випробувань, в хвилини страждань чи хвороб.

Справжня любов до Спасителя була у жінок-мироносиць не тільки тоді, коли Господь здійснював чудеса і народ прославляв Його як Великого Чудотворця, а й тоді, коли, принижений і побитий, Він помирав на Хресті під злісні крики воїнів і натовпу.

Святі жони-мироносиці, в ім'я любові до Господа, відкинули всі страхи та небезпеки, що супроводжували їх у темряві ночі, коли вони поспішали до гробу Спасителя.

Вони провели благословенну Суботу в тривозі, чи встигнуть вони придбати миро та інші аромати після закінчення свята і завершити незакінчене: обтерти пахощами бездиханне тіло свого Вчителя.

Про це ми згадуємо під час свята Пасхи — Господь, нагородивши їх за цю самовіддану любов, вперше з'явився саме жінкам після Свого Воскресіння і сказав їм: «Радійте!» (Мф. 28:9).