Свята Харитина жила в Кілікії близько 303 року, за правління імператора Діоклетіана. Вона була служницею людини на ім'я Клавдій. Дізнавшись, що Харитина християнка, коміт Дометій написав її господарю, щоб той відправив служницю до нього для допиту. Клавдій був пригнічений думкою про те, що втратить Харитину гірко плакав. Але християнка, сповнена радісної впевненості втішила його такими словами: «Мій пане, радуйся, а не сумуй бо я буду принесена Богу як гідна жертва за мої та твої гріхи».
На суді юна діва без жодного хвилювання відважно сповідувала Христа. Щоб зганьбити Харитину, її коротко обстригли, але на її голові одразу виросло пишне волосся. Тоді кати зняли шкіру з голови святої і приклали до неї палаючі вугілля, потім встромили їй у груди розпечені рожні і смолоскипами спалили боки, після чого кинули в море, прив'язавши до шиї важкий камінь.
Однак Харитина чудом вижила. Тоді мучитель наказав вирвати їй зуби і піддати новим катуванням, а потім віддати святу на наругу, відправивши в блудилище. Але свята просила Господа позбавити її цього випробування – і тієї ж миті душа Харитини відійшла до Бога. Святі мощі мучениці були кинуті в море, але дивом винесені на берег.
Ікона з часткою святих мощей мучениці Харитини знаходиться в ризниці Свято-Вознесенського чоловічого монастиря.
