Преподобний Іларіон Великий народився близько 291 року в палестинському селі Тавафа. Навчаючись в Александрії, він познайомився з християнами й прийняв хрещення. Почувши про преподобного Антонія Великого, Іларіон вирушив до нього, щоб навчитися подвижницького життя.

Повернувшись на батьківщину після смерті батьків, він роздав усе майно й оселився в пустелі біля Маіуми. Там подвизався в пості, молитві й праці, перемагаючи спокуси та страхи, якими диявол намагався його налякати.

Господь дарував йому силу виганяти бісів і зцілювати недужих, яких він лікував безоплатно, кажучи, що Божа благодать не продається.

Учні збиралися навколо Іларіона, і з його благословення по всій Палестині виникали монастирі. За сім років до смерті він оселився на Кіпрі, де продовжував подвиг у самоті до своєї кончини (†371–372).