Народився близько 1551 року на Покутті в побожній родині. З раннього дитинства вирізнявся глибокою вірою. Подвизався в Преображенському Угорницькому монастирі.

У 12 років прийняв чернечий постриг з іменем Іов, а пізніше був рукопокладений у священний сан. Його життя було сповнене подвигів та служіння на ниві Христовій.

Після 20 років служіння в Дубнівському монастирі, преподобний Іов оселився на Почаївській горі, де став ігуменом монастиря. Його внутрішнє життя, значна частина якого залишилася прихованою, стало відомим через знамениту печеру в Почаївській скелі, де святий проводив дні і ночі в молитві.

Помер 28 жовтня 1651 року у віці ста років. Через сім років після його смерті, за наказом київського митрополита Діонісія Балабана, були відкриті його мощі, які виявилися нетлінними та благоуханними.

В ризниці Свято-Вознесенського чоловічого монастиря знаходиться ікона з часткою святих мощей преподобного Іова Почаївського.